Ой, Богдане, Богданочку, бідний мій синочку!... або Чому дедалі більше українців перейменовують Переяславську раду на зраду

Кобзарі вііддавна уособлювали українскість
і були скарбниками нашого непокірного духу.
Саме тому більшовики їх знищували під корінь 

Кілька годин тому, під час обідньої перерви зайшла до мене у кабінет старенька жіночка. Трохи знайома — ми інколи зустрічалися на різних творчих здибанках. Обговоривши справи, ми вже розпрощалися. Аж раптом Ганна Тимофіївна, вже від порогу запитала, чи не можу їй допомогти.

Мовляв, вона вже вже багато років розшукує повний текст пісні, яку чула ще у дитинстві від своєї бабці, а та, у свою чергу, - від мандрівних кобзарів, ще до того, як їх знищили комуністи у 30-х роках (Їх тоді багато було у Придніпров'ї). Так от, там є такі слова:

Ой, Богдане, Богданочку,

Бідний мій синочку!

Аукнеться -

Відгукнеться

Твоє діло -

Діло недозріле

На наших діточках...

Словом, пісня, присвячена Переяславській раді і її наслідкам. Ганна Тимофіївна каже, що за радянських часів, а особливо останнім часом усе згадує цю пісню (незважаючи на те, що бабця благала допитливу дівчинку забути її). Але, на жаль, ні бабуся не знала, ні моя співбесідниця не змогла знайти повний текст кобзарської пісні. Тому й попросила мене допомогти їй у цьому.

Генерали вугільних кар’єрів або Чому араби у нелегальні копанки полізли

Багатьом шахтарям довелося згадати дідівські
методи видобутку чорного золота
http://www.segodnya.ua/news/12088391.html

У твіттері побачив посилання на документальний фільм про Центральний Донбас, знятий Аль-Джазірою у рамках серіалу про країни  з найбільш нелюдськими умовам праці. Знімали, як бачу з сюжета, біля міста Стаханов (Луганська область). Саме у тих краях, куди років 11 тому ми разом зі знайомим тележурналістом виїздили, щоб зібрати матеріал про те, як ведеться людям у містах, де закривають шахти. І там зрозуміли, чому гірники Луганщини масово переїздять у Західний Донбас. Чому ними були забиті наші гуртожитки,  а ціни на квартири у Павлограді, Тернівці й Першотравенську так зросли…

Причиною нашої кількаденної мандрівки  Луганщиною були плани чи то Мінвуглепрому, чи об’єднання «Павлоградвугілля» (зараз точно не пригадаю) закрити кілька шахт Західного Донбасу за прикладом Донбасу Центрального. От ми й вирішили ознайомитися, з соціальними й екологічними наслідками подібної «оптимізації» там, де вона вже відбулася. А потім розповісти про це нашим землякам.

К худу или к добру?

Западный Донбасс может стать процветающим регионом, если новоизбранные мэры действительно патриоты, а не хапуги и бездари

Итак, Украина переживает очередную эпоху перемен – после недавних выборов в местные органы власти. А сегодня от них жизнь рядовых граждан зависит куда больше, чем от столичных политиков. И очень важно, чтобы к кормилу наших городов и сел стали люди не просто порядочные, а знающие, что делать, умеющие и желающие оставить по себе добрую память.

Кто-то может возразить: мол, от провинции ничего не зависит – законы-де пишутся в Киеве и именно государственная власть осуществляет контроль над всеми регионами страны... Так-то оно так, но только трошечки не так, говаривал Шельменко-денщик. Ведь еще полтораста лет назад русский классик (кажется, Тютчев) сказал: суровость наших законов компенсируется их невыполнением.