вівторок, 28 грудня 2010 р.
Запаморочливий лікер від міс Ферлер! (відео)
понеділок, 27 грудня 2010 р.
Прокляте місце: там гинуть люди з незрозумілих причин
![]() |
| Загиблий хлопчик так любив дивитись на потяги, що мчать удалечінь. І його остання мить життя обірвалася біля колії |
Не буду переповідати про те, як пояснили екстрасенси причину смерті хлопчика – знайдіть і подивіться програму, хто не бачив. Я про інше. Річ у тім, що приблизно років 20 тому, коли я тільки-но переїхав у Павлоград, на цьому мості загинув за таких же незрозумілих обставин парубок. Його теж, схоже, кинуло об вагон.
пʼятниця, 24 грудня 2010 р.
За п'ять хвилин - могутні, як Котовський! (відео)
![]() |
| Григорій Котовський |
Говорили, що то були якісь спеціальні техніки зі східних бойових мистецтв (саме тоді у Європі почули про джиу-джитсу). Можливо, й так. Принаймні гімнастика, що на відео (дивись під нижнім фото) також пропонує цікаві й прості у виконанні езометричні вправи. Які будуть доречними для тих, хто не може надовго відірватися від комп'ютера. І чоловікам, і жінкам.
четвер, 23 грудня 2010 р.
“Что ж ты, гад, делаешь?!” или Что за люди ходят с ружьями по нашим дачам?
В воскресенье позвонил знакомый: “Представляешь, что эти гады делают?! Вчера пошел на дачу. И что ты думаешь? Еще на подходе слышу: стреляет кто-то. Аккурат возле моего участка. Я – бегом туда.Гляжу, а там мужик с ружьем в мою Жучку еще раз стреляет. Она, бедная, шмыгнула под калитку. Я кричу этому горе-охотничку: “Что же ты, гад, делаешь?!” А он мне: “А я только попугать хотел!” Врал, конечно.
вівторок, 21 грудня 2010 р.
пʼятниця, 17 грудня 2010 р.
Гуд бай, май Мазерленд, привет, Европа! Или Как мы добирались до Брюсселя
Пропоную вашій увазі ретроспективу деяких моїх публікацій про мандри світами - ближніми і дальніми
![]() |
| Вот мы и в столице объединенной Европы, совсем рядом - Старый Город |
середа, 15 грудня 2010 р.
Його молитви були чудодійними - повертали здоров'я, рятували життя
![]() |
Отець Миколай завжди вирізнявся добрим серцем і лагідною вдачею. А зовні був так схожий на свого святого покровителя... |
Вчора ми поховали отця Миколая, без перебільшення - велику людину. Настоятеля синельниківського Свято-Миколаївського храму. Людину, яку любили і поважали усі, хто його знав. Не знайомий з канонічними тонкощами, але як і багато інших вважаю його Божою людиною. Він стільком допоміг, що годі й перелічити. Я й сам не виключення: 9 рокв тому він врятував мені сина, допоміг батькам.
Зустрічатися з отцем Миколаєм мені пощастило всього кілька разів. Хоча не раз говорив собі: доки живий батюшка – треба їздити… Але життєва марнота закрутила… Хіба ж з неї виборсаєшся?
Вперше я потрапив до синельниківського батюшки через біду: син захворів. Та так, що й лікарі були безсилі, порадили набратися мужності й готуватися до найгіршого. Втрачати було нічого й ми, хоч дитина була заслабкою, повезли її машиною до Синельнкового. Бо подруга розповіла, що там є надзвичайний священик, який своїми молитвами допомагає навіть безнадійно хворим. І вичитку (тобто молитву за здоров'я) він здійснює по четвергах. А їдуть до нього звідусіль. Навіть з Росії...
Підписатися на:
Дописи (Atom)



