Творчість

08.12.2011
                ***
Скажені крижані хорти
Женуть поперед себе осінь.
Час забиратися кудись - 
Погостювали... Досить.  Досить!


Облишмо пестощі, руда - 
Не час. І навіть остогидли.
В блакитних сутінках майдан.
Як жити далі - буде видно...


Замерзлі душі - врізнобіч -
Не зупинити, не зібрати.
Натомість пройди: "Вітя, дичь!"
І тягнуть кодлом дівку грати.


А ми, сполохані, - в кутках.
Годі шукати погляд дружній:
Зневага замість співчуття -
Такий от світ цей осоружний...


Такий от віршик народився на київському вокзалі минулої суботи. Мабуть, через поганющі вареники. Скурвилися кухарі зі "Швидко" - от що я вам скажу! Як ще раз таким л...ном нагодують - поему накатаю. Напевно!