Ой, Богдане, Богданочку, бідний мій синочку!... або Чому дедалі більше українців перейменовують Переяславську раду на зраду

Кобзарі вііддавна уособлювали українскість
і були скарбниками нашого непокірного духу.
Саме тому більшовики їх знищували під корінь 

Кілька годин тому, під час обідньої перерви зайшла до мене у кабінет старенька жіночка. Трохи знайома — ми інколи зустрічалися на різних творчих здибанках. Обговоривши справи, ми вже розпрощалися. Аж раптом Ганна Тимофіївна, вже від порогу запитала, чи не можу їй допомогти.

Мовляв, вона вже вже багато років розшукує повний текст пісні, яку чула ще у дитинстві від своєї бабці, а та, у свою чергу, - від мандрівних кобзарів, ще до того, як їх знищили комуністи у 30-х роках (Їх тоді багато було у Придніпров'ї). Так от, там є такі слова:

Ой, Богдане, Богданочку,

Бідний мій синочку!

Аукнеться -

Відгукнеться

Твоє діло -

Діло недозріле

На наших діточках...

Словом, пісня, присвячена Переяславській раді і її наслідкам. Ганна Тимофіївна каже, що за радянських часів, а особливо останнім часом усе згадує цю пісню (незважаючи на те, що бабця благала допитливу дівчинку забути її). Але, на жаль, ні бабуся не знала, ні моя співбесідниця не змогла знайти повний текст кобзарської пісні. Тому й попросила мене допомогти їй у цьому.

Легендарний кобзар Іван Нетеса,
родом зі Слобожанщини. Мандрував
переважно Харківщиною. А такі ж самі
його побратими кобзарювали по всій
Україні і навіть  за її межами. В останнє
І.Нетесу бачили жиівим у 1929 році  

Мені зразу на думку спало, що то є кобзарські варіації на шевченкову “Розриту могилу”. Але, думаю, спочатку перевірю. Може, й справді знайду цю кобзарську пісню в Інеті? Не вийшло. Мабуть, ця пісня остаточно втрачена. І вже не дізнаємося, чи була вона варіацією на “Розриту могилу”, а може й чиїмсь оригінальним твором. Раптом хтось із вас знає ту думу?

Але як би там не було, а таки приємно, що у нас, у Західному Донбасі, здавалося б, яничарській твердині є літні люди — представники головного електорату біло-блакитних, — які не забувають, чиїх батьків вони діти. І сподіваюсь таких буде дедалі більше. І декламуватимуть вони якщо не слова згаданої кобзарської пісні, то шевченкового вірша — напевне! Який же він зараз актуальний — вчитайтеся тільки! Таке враження, що то — римовані новини з сучасної України! І зрозуміло стає, чому дедалі більше співвітчизників перейменовують Переяславську раду на Переяславську зраду...

РОЗРИТАМОГИЛА

Світе тихий, краю милий,

Моя Україно!

За що тебе сплюндрували,

За що, мамо, гинеш ?

Чи ти рано до схід сонця

Уявіть: вже скільки часу минуло - півтори
сотні років! А вірші великого Тараса такі
ж актуальні, наче сьогодні писані!

Богу не молилась?

Чи ти діточок непевних

Звичаю не вчила?

— «Молилася, турбувалась,

День і ніч не спала,

Своїх діток доглядала,

Звичаю навчала.

Виростали мої квіти,

Мої добрі діти, —

Панувала і я колись

На широкім світі.

Панувала ... О, Богдане

Нерозумний сину!

Подивись тепер на матірь,

На свою Вкраїну,

Що, колишучи, співала

Про свою недолю,

Що, співаючи, ридали,

Виглядала волю! . . .

Ой, Богдане, Богданочку!

Як би була знала —

У колисці б придушила,

Під серцем приспала!

Степи мої запродані

Жидові, Німоті

Сини мої на чужині,

На чужій роботі

Дніпро, брат мій, висихає,

Мене покидає,

І могили мої милі

Москаль розриває

Нехай риє, розкопує.

Не своє шукає . . .

А тим часом перевертні

Нехай підростають.

Та поможуть Москалеві

Господарювати,

Та з матері полатану

Сорочку знімати!

Поспішайте ж, недолюдки,

Матірь катувати!»

На-четверо розкопана

Розрита могила . . .

Чого вони там шукають ?

Що там схоронили

Старі батьки ?

Ех, як би то . . .

Як би то знайти те

Що там поховали,

Не плакали б діти,

Мати б не ридала.

9. X. 1843.

Березань.