Змордований груднем парк

Цей вірш  я написав 18 років тому. Був такий самий похмурий і багнистий грудень - жодного натяку на зиму і близькі свята. Тому й вірш вийшов саме таким. Сьогодні згадав його.
  

Змордований груднем парк.
Дерева розгублено-голі.
А зими ні з неба, ні долі –
Порожній її вівтар.

Скнію і я без відправ:
Чи жрець, чи офіра – 
не певен.
Ще не було у нас червня,
А січень майже настав.


На роздоріжжі слів

Ти обираєш стежку:
Мовчиш, пропонуючи решту –
Обидва з обох шляхів.

Там – вирок бруківкою літер:
Я навіть з тобою самітник…
1993 рік.

Скажені крижані хорти
Женуть поперед себе осінь.
Час забиратися кудись - 
Погостювали... Досить.  Досить!


Облишмо пестощі, руда - 
Не час. І навіть остогидли.
В блакитних сутінках майдан.
Як жити далі - буде видно...


Замерзлі душі - врізнобіч -
Не зупинити, не зібрати.
Натомість пройди: "Вітя, дичь!"
І тягнуть кодлом дівку грати.


А ми, сполохані, - в кутках.
Годі шукати погляд дружній:
Зневага замість співчуття -
Такий от світ цей осоружний...


Такий от віршик народився на київському вокзалі минулої суботи. Мабуть, через поганющі вареники. Скурвилися кухарі зі "Швидко" - от що я вам скажу! Як ще раз таким л...ном нагодують - поему накатаю. Напевно!  
  

Свій до свого - по своє!

Лама розповіла про те, як воно бути
україномовним співаком на шоу
"Зірка+зірка-2"

Інтерв'ю Лами "Високому Замку" спонукає до позитивної відповіді на питання: чи не час створювати творчі об'єднання УКРАЇНОМОВНИХ співаків, літераторів тощо? Для самодопомоги і отримання адресної підтримки від небайдужих співвітчизників.

 Тільки аби до керівництва таких спілок не потрапили совки на кшталт Мовчана, Яворівського, Бобула, Шпортька і т.д. (маю на увазі позиціонування не за віком, а за світосприйняттям). Західні поляки за часів пруської окупації і політики тотального онімеччення саме завдяки згуртуванню, різноманітним національним об'єднанням змогли зберегтися як нація. У 19 столітті вони навіть польські банки створювали для самодопомоги.