Міф про 23 лютогою. Одне з найпопулярніших радянських свят не має ніякої фактичної основи

Революційні матроси так завзято захищали
 молоду соціалістичну республіку, що, побачивши німців,
утекли з переляку з-під Гатчини аж до Самари!

Не було жодної людини в СРСР, яка б не знала, що таке 23 лютого і навіщо його відзначають. Ще в дитячих садках напередодні малишні говорили: «Дітки, наближається 23 лютого – День Радянської армії і Військово-морського флоту СРСР. Не забудьте привітати ваших дідусів, тат і старших братів». Читати ми вчилися по стендах із зображенням червонозоряного воїна в кашкеті з автоматом Калашникова під трьома прапорами Збройних Сил СРСР – сухопутних військ, авіації і військово-морського флоту і неодмінним написом «23 лютого – День Збройних Сил СРСР».

У першому класі наші пізнання про 23 лютого доповнювалися неодмінною фразою: «Радянський народ відзначає 23 лютого день своїх Збройних Сил тому, що в 1918 році загони молодої Червоної армії розбили під Нарвою і Псковом німецькі війська». Про це зняли кіно (у 1970 р. на Мосфільмі «Червона площа» режисера Василя Ординського, за участю Вячеслава Шалевича і Станіслава Любшина), писали картини («Народження Червоної армії» Дмітрієвського і Прокоп”євського, 1957). І лише небагато знали, що це був черговий міф радянської пропаганди, що не мав нічого спільного з тим, що було насправді. Тобто, фактично день 23 лютого не має ніякої прив'язки до подій, і день Радянської армії, як його називали ще недавно, міг відзначатися в будь-який інший день.