У пошуках кращого життя чимало з нас мандрує світами і осідає там, де їм здається, що знайшли те, чого шукали. А от чи на справді – саме те? Гадаю, про це вони навіть собі не наважаться відверто зізнатися. Щоб (не дай Боже!) раптом не збагнути: докладені зусилля втратили сенс, а зроблений вибір – фатальний. І тоді що – усвідомлення краху сподівань, яке доведеться наполегливо маскувати перед людьми, або визнання, що ти невдаха?
