Проблема взаимоотношений простых граждан с представителями правоохранительных органов становится в Украине все острее. Отечественные СМИ пестрят сообщениями о произволе со стороны тех, кто призван стоять на страже наших прав и свобод. О незаконном преследовании, пытках, гибели наших соотечественников. Особенно страдает молодежь – в силу отсутствия жизненного опыта и незнания законов. Чтобы хоть частично возместить пробел в их знаниях “ПВ” с разрешения Ассоциации украинских мониторов по соблюдению прав человека в деятельности правоохранительных органов публикует очень интересную работу активиста этой организации Владимира Батчаева.
Юний друже! Так, так – юний, бо ця невеличка брошура написана саме для молоді. Написана як спроба поділитися життєвим досвідом та певними знаннями щодо дуже важливого питання – як зробити своє життя безпечнішим. Ти тримаєш у руках не нудне повчання чи моралістичну проповідь, це серйозна, але відверта розмова, а тому відразу будемо на «ти».
Запам’ятай! Згідно з чинним законодавством твоє затримання за підозрою у вчиненні злочину не може тривати більше 72 годин, тому особливу увагу зверни на те, щоб у протоколі були вірно вказані дата та час твого затримання. Протягом 72 годин міліція зобов’язана або звільнити тебе, або доставити до суду, яким приймається рішення про можливість твого подальшого перебування під вартою.
Копію протоколу про затримання одразу після його складання міліціонер повинен вручити тобі разом із письмовим переліком передбачених для затриманого прав. У жодному разі не викидай копію протоколу, для твого адвоката це дуже важливий документ.
Крім цього, ти також маєш право:
– одразу після затримання написати скаргу начальникові райвідділу міліції про допущені його підлеглими порушення твоїх прав. Така скарга має бути прийнята черговим чергової частини й при тобі зареєстрована у відповідному журналі;
– вимагати надання тобі медичної допомоги. Для цього черговий зобов’язаний викликати до тебе бригаду “швидкої допомоги”, лікареві якої ти повинен поскаржитись на незаконне застосування міліцією щодо тебе фізичного насильства. Лікар, крім надання допомоги, має зафіксувати завдані тобі тілесні ушкодження (навіть незначні) і твої пояснення, яким чином ти ці тілесні ушкодження отримав;
– вимагати, щоб співробітники міліції невідкладно повідомили про твоє затримання одного з членів родини. Міліціонери зобов’язані це зробити, вимагай, щоб вони зробили це при тобі, не вір запевненням: “Ми вже батькові передзвонили, сказав, що завтра прийде”. Перебування близьких у райвідділі є запорукою коректного ставлення до тебе.
Усвідом, що міліція не затримує людей заради своєї розваги. Тебе підозрюють у скоєнні злочину, і, мабуть, так склалось, що для цього є певні підстави. Міліція має намір здобути підтвердження таких підстав і оформити їх документально. Ти впевнений у своїй невинуватості, але подекуди міліціонери таки отримують від невинуватих липові зізнання. Затримання для людини – це, передусім, психологічний стрес. Одразу після затримання з особою працюють кілька співробітників міліції, які мають відповідну підготовку, досвід роботи і вміло використовують те, що людина налякана, перебуває у незвичній для себе обстановці й зовсім не знає, як себе поводити та як довести свою невинуватість. Дуже складно, але дуже важливо за таких обставин намагатися не нервувати, поводити себе врівноважено та не піддаватись на провокації: умовляння чи залякування.
Наприклад, тобі можуть сказати, що в сусідньому кабінеті дає пояснення свідок, який бачив, як ти скоїв злочин, і тепер тобі не уникнути покарання. Як альтернативу, опери можуть запропонувати самому написати “явку з повинною”, після чого нібито не буде сенсу в подальшому твоєму затриманні і ти спокійно поїдеш собі додому. Міліціонери намагаються встановити довірливі й доброзичливі стосунки, починають переконувати, що зараз для тебе головне – бути звільненим. А вирвавшись із райвідділу, ти зможеш відмовитися від написаного (в принципі, це дійсно так) і взагалі досвідчений адвокат тебе у будь-якому разі “витягне”. Завжди виважено й навіть критично стався до подібних пропозицій і не піддавайся на такі умови звільнення – міліціонери зацікавлені в розкритті злочину, а не у твоєму звільненні. Написана тобою “покаянка” необхідна міліції як доказ твоєї вини і додаткове обґрунтування необхідності твого взяття під варту.
Не будь наївним і не вір запевненням міліції, що ти скоїв незначний злочин і тобі за це нічого не буде, – тільки штраф. Навіть якщо це й так, то сам факт притягнення до кримінальної відповідальності твоєї біографії не прикрасить і навіть може призвести до певних обмежень твоїх прав. Ти не скоював злочин – так не бери на себе чужу провину.
Гадаю, ти вже дещо зрозумів і не маєш намірів перевіряти на своєму досвіді правдивість телесеріалу “Глухар”. Тому стисло підведемо підсумки і ще раз повторимо правила поведінки у спілкуванні з міліцією:
– своїми діями я не провокую співробітників міліції на затримання;
– без погроз, образ та зухвалості, а спокійно, впевнено і компетентно я переконую міліціонера у своїй невинуватості;
– у будь-якому разі я не тікаю та не чиню міліціонерові фізичного опору;
– про моє затримання у будь-який спосіб я повідомляю моїм рідним та друзям, які одразу вирушають до райвідділу міліції і не залишають його, доки мене не випустять або доки не прийде мій адвокат;
– я маю кваліфікованого адвоката, який завжди готовий прийти на допомогу;
– я не підписую не заповнені документи або такі, де невірно викладені обставини і причини мого затримання:
– я не винуватий, а тому не піддаюсь залякуванню й умовлянню міліціонерів зізнатись у скоєнні злочину;
– я знаю максимально можливі терміни мого затримання і після їх закінчення домагаюся свого звільнення.
(далі буде)
Популярые Ведомости
Немає коментарів:
Дописати коментар