Самый маленький в мире аквариум с рыбками (відео)

Российский миниатюрист Анатолий Коненко занимается искусством микроминиатюры уже три десятилетия. Он придумал свою собственную технологию письма на рисовых, маковых зернышках, а также человеческих волосах, а недавно создал самый маленький в мире аквариум с живыми рыбками.

--------------------------------------------

1. Этот малюсенький аквариум сделан из стеклопластика, на дне растут живые водоросли, и рыбки в нем тоже самые настоящие — 5 мальков данио рерио, размер которых не превышает 4 миллиметра.

Відлуння катівської сповіді

Нарешті сталося! Нещодавно побачили світ спогади колишнього екзекутора (точніше-ката) з польської Армії  Крайової, виконавця смертних вироків, що здійснювалися на безневинних українцях в часі війни і після неї. Маємо на увазі спогади бойовика диверсійного відділу польського національного підпілля Стефана Дембського, що вийшли під назвою «Виконавець» у видавництві «Osrodek KAPTA». 

Армія Крайова, прославившись героїчною боротьбою
 з німецькими окупантами і Варшавським повстанням,
зганьбила себе звірячою жорстокістю своїх  вояків
 щодо безвинних  жінок, дітей і старих людей,  яких
кати вбивали тільки за те, що ті були українцями.

Перша назва, тобто «Кат» краще відтворює зміст книжки ніж «Екзекутор», бо розкриває моральне обличчя юнака, який у передвоєнний час виховувався у ненависті до всього українського, а в часі війни і після неї, своє виховання, втілював у життя, вбиваючи (разом з такими ж приятелями) українців, тільки лише за те, що вони були українцями і проживали на своїй, не чужій землі.

Кому интим, а кому – помыться!..

Пока европейцы стыдливо мылись в бочках и тазиках, Россия ходила в баню, где мылись все вместе без учета возраста, сана и даже пола (разделить бани на мужские и женские удалось только императрице Екатерине в 1743 году!).

В далеком 1583 г. приехали в Россию английские купцы Горсей и Флетчер. Бояре повели их в баню («Третьяковки» тогда не было – куда ж еще ходить?). К ним присоединилась боярыня Морозова со своими служанками-растиральщицами. Зашли англичане в русскую баню и остолбенели, увидев, как несколько голых девушек моются…

Міф про 23 лютогою. Одне з найпопулярніших радянських свят не має ніякої фактичної основи

Революційні матроси так завзято захищали
 молоду соціалістичну республіку, що, побачивши німців,
утекли з переляку з-під Гатчини аж до Самари!

Не було жодної людини в СРСР, яка б не знала, що таке 23 лютого і навіщо його відзначають. Ще в дитячих садках напередодні малишні говорили: «Дітки, наближається 23 лютого – День Радянської армії і Військово-морського флоту СРСР. Не забудьте привітати ваших дідусів, тат і старших братів». Читати ми вчилися по стендах із зображенням червонозоряного воїна в кашкеті з автоматом Калашникова під трьома прапорами Збройних Сил СРСР – сухопутних військ, авіації і військово-морського флоту і неодмінним написом «23 лютого – День Збройних Сил СРСР».

У першому класі наші пізнання про 23 лютого доповнювалися неодмінною фразою: «Радянський народ відзначає 23 лютого день своїх Збройних Сил тому, що в 1918 році загони молодої Червоної армії розбили під Нарвою і Псковом німецькі війська». Про це зняли кіно (у 1970 р. на Мосфільмі «Червона площа» режисера Василя Ординського, за участю Вячеслава Шалевича і Станіслава Любшина), писали картини («Народження Червоної армії» Дмітрієвського і Прокоп”євського, 1957). І лише небагато знали, що це був черговий міф радянської пропаганди, що не мав нічого спільного з тим, що було насправді. Тобто, фактично день 23 лютого не має ніякої прив'язки до подій, і день Радянської армії, як його називали ще недавно, міг відзначатися в будь-який інший день.

День народження пасічника!

Вітаю усіх з днем народження "рук, які ніколи не крали"! Подякуймо за донецький "мед", який заготував нам цей недолугий пасічник!

Українці Австралії масово вийшли проти політрепресій в Україні

February 23rd, 9:13

Originally posted by bilozerska at Українці Австралії масово вийшли проти політрепресій в Україні

Про це, мабуть, вже написали всі - одна я, будучи у Львові, пропустила цю непересічну подію. Так і не написала б про неї - але постійний читач мого блогу з Австралії прислав коротенький реліз і кілька власних фото.

 
Фото Михайла Лисевича

"В суботу 19/02/2011 Союз Українських Організацій Австралії провів мітинги під Українським і Російським посольствами. Акція почалася Панахидою перед Пам'ятником Голодомору на подвір’ї Центру УАПЦ.
Далі учасники рушили до посольства України (колона розтягнулась метрів на 200). Під посольством України мітингувальники вимагали припинити в Україні політичні переслідування, згортання громадянських свобод і наступ на Українську мову і культуру. Вимоги були передані послу України в Австралії.
Після цього мітинг перемістився до посольства Російської Федерації. Основна вимога протестувальників, - припинити утиски українських організацій в Росії".

Прекрасний репортаж з цієї акції, девізом якої стало "Ні! Не будемо мовчати, але вимагати" - в подробицях від Марічки Галабурди-Чигрин тут.
Тут і тут сила-силенна її ж фоток.

До речі, молодці вони, ці українці з Австралії, - згадали поіменно всіх репресованих - від тризубівців до Луценка.

Особо не паримся!