Його молитви були чудодійними - повертали здоров'я, рятували життя

Отець Миколай завжди вирізнявся добрим 

серцем і лагідною вдачею. А зовні був 

так схожий на свого святого покровителя...

http://pv-gazeta.dp.ua/

Вчора ми поховали отця Миколая, без перебільшення - велику людину. Настоятеля синельниківського Свято-Миколаївського храму. Людину, яку любили і поважали усі, хто його знав. Не знайомий з канонічними тонкощами, але як і багато інших вважаю його Божою людиною. Він стільком допоміг, що годі й перелічити. Я й сам не виключення: 9 рокв тому він врятував мені сина, допоміг батькам.


Зустрічатися з отцем Миколаєм мені пощастило всього кілька разів. Хоча не раз говорив собі: доки живий батюшка – треба їздити… Але життєва марнота закрутила… Хіба ж з неї виборсаєшся?


Вперше я потрапив до синельниківського батюшки через біду: син захворів. Та так, що й лікарі були безсилі, порадили набратися мужності й готуватися до найгіршого. Втрачати було нічого й ми, хоч дитина була заслабкою, повезли її машиною до Синельнкового. Бо подруга розповіла, що там є надзвичайний священик, який своїми молитвами допомагає навіть безнадійно хворим. І вичитку (тобто молитву за здоров'я)  він здійснює по четвергах. А їдуть до нього звідусіль. Навіть з Росії...



І от, дев'ять років тому, майже о цій порі ми приїхали до храму. Біля нього вже зібралося чималенько людей. З огляду на номери машин, тут були не тільки мешканці навколишніх міст, але й сусідніх областей.


А за 10 місяців народилася дитинка


Жінки, які були при церкві, співчутливо хитали головами й казали, що дарма ми приїхали: того дня настоятель збирався у Дніпропетровськ, тому й прихожан попередив заздалегідь, вони не прийшли. А от люди з інших міст мали б попередньо зателефонувати… «Але зачекайте, батюшка перед тим, як їхати, збирався зайти до храму. Він добрий, може,  пожаліє вас, хто здалеку,» - заспокоювали вони.


І справді, незабаром прийшов маленький сивий дідусь, усміхнений і з лагідною посмішкою. Побачивши усіх нас він скрушно похитав головою і пішов переодягитися до служби…


Не буду говорити про саму вичитку, про те, як чуйно священик ставився до хворих, знаходячи добрі слова, підбадьорюючи…Відтоді я почав розуміти вислів «твоїми молитвами». Бо ж після вичитки у отця Миколая все в нашому житті змінилося надзвичайним чином. До вирішення долі мого сина підключилися надзвичайно впливові люди. Вони допомогли перевезти на спецмашині дитину в інститут у Київ, про що я не міг і мріяти. Там лікарі спромоглися встановити вірний діагноз і витягли хлопчину буквально з того світу…


Подібних історій про батюшку Миколая розповісти можу багато. Навіть з життя моїх знайомих та їх рідні й приятелів. Наведу лише кілька.


Молода павлоградка збиралася їхати у Синельникове на службу з маленькою донькою. Дитинка слабенька була, от матір і вирішила її до батюшки відвезти на причастя. Напередодні у малої страшенно підскочила температура, Зателефонувала матір до батюшки, розповіла про свою біду. Той заспокоїв її, мовляв, не переймайся, не треба їхати, я зараз за неї помолюся. І уявляєте, за кілька годин температура спала а на ранок дівчинка була абсолютно здорова!


Або ще. Подружжя не мало багато років дітей. Куди тільки не зверталися - не допомогло! Добрі люди напоумили їх поїхати до синельниківського священика. Лагідний батюшка довго говорив з обома. Потім висповідав їх. А на прощання погладив по голівці дружину й сказав, щоб не хвилювалася: й року не мине, як вона народить дитину. Так і сталося - за 10 місяців у подружжя з'явився первісток.  


"Чому до мене з дрібницями, коли твоя дитина така хвора?!"

Отець Миколай під час вичитки (молитви  про здоров'я). Після таких молитов

 чимало з людей виліковувались від хвороб. І взагалі, їх життя 

змінювалося на краще.http://pv-gazeta.dp.ua/

Рік тому моя колега прийшла на роботу з круглими очима. Й розповіла історію, що трапилася з її подругою. Жінка не могла налагодити особисте життя, та й інших неприємностей вистачало. От вона й подалася до батюшки. Після служби він завжди приділяв увагу тим, хто до нього приїхав: розмовляв, сповідував, радив. Саме після таких зустрічей у людей змінювалося життя. Підійшла до нього після служби і ця жіночка зі своїми клопотами. А він на неї як гримне (це при його лагідній вдачі!): “Чому прийшла до мене зі своїми дрібницями, коли в тебе дочка така хвора?! Мерщій додому і до лікаря веди,  доки не пізно!” 


Ошелешена жінка помчала у Павлоград.  І все дивувалася, звідки батюшка дізнався, що в неї дочка, вона ж про неї нічого не говорила!


І хоч дитина ні на що не скаржилася, таки повела її в лікарню на обстеження. Лікарі сказали, що привела саме вчасно: у дівчинки почала розвиватися якась небезпечна хвороба внутрішніх органів. Але медики її вчасно виявили і придушили, як то кажуть, у зародку...
А знали б ви, як легко ставало на душі після розмови з отцем Миколаєм, після сповіді. Його лагідна життєрадісність, простота й скромність зачаровували. Стільки людей вважали його своїм духівником і наставником. І потребували його поради й доброго слова. І не тільки прості миряни, але й самі священики. Досить сказати, що протоієрей Миколай Фесенко був духівников усієї Дніпропетровської єпархії. Тобто до нього на сповідь їхали священики мало не з усієї області.


І батюшка нікому не відмовляв. Навіть коли був дуже хворим. Мало хто знав, що останніми роками він дуже слабував: переніс інсульт, а в цьому році два інфаркти. Але доки міг рухатись - не припиняв служити у своєму Свято-Миколаївському храмі.


Отець Миколай помер у неділю, 12 грудня, щойно відзначивиши свій 80-й день народження і трошки не доживши до своїх 80-х іменин, які, за розповідями його найближчих друзів, вважав своїм справжнім днем народження. Хай земля йому буде пухом...


P.S. Про синельниківського батюшку я маю намір розповісти ще не одну цікаву історію. Але трохи згодом. Ця - без перебільшення - велика людина варта того, аби про неї знало якомога більше співвітчизників.  

P.P.S. Про цю видатну людину читайте також http://pv-gazeta.dp.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=5146&Itemid=13&lang=ru